Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Дана акція стартує 25 листопада в Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.

Основними завданнями акції є:

- привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;

- активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;

 - проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення  щодо нетерпимого ставлення до насильства;

- формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

25 листопада - Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок,

1 грудня - Всесвітній  день боротьби зі СНІДом,

2 грудня - Міжнародний день боротьби з рабством,

3 грудня - Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями,

5 грудня - Міжнародний день волонтера,

6 грудня - Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі,

9 грудня - Міжнародний день боротьби з корупцією,

10 грудня - Міжнародний день прав людини.

План заходів щодо проведення

Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

1. Забезпечити систематичну ефективну роботу щодо координації дій, служби у справах дітей та сім’ї, управління освіти і науки, культури, служби дільничних інспекторів поліції, кримінальної поліції у справах дітей школи з питань попередження насильства в сім’ї.

Директор школи

Постійно

2. Забезпечити систематичне оновлення банку даних сімей, де існують випадки вчинення насильства в сім’ї або виникає реальна загроза його вчинення.

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Соціальний педагог

Класні керівники

Постійно

3. Проводити лекційно-просвітницькі заходи в навчальному закладі освіти з питань підготовки молоді до сімейного життя, планування сім’ї та попередження насильства в сім’ї.

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Вчитель історії та правознавства

Листопад

4. Організовувати і проводити просвітницьку та роз’яснювальну роботу серед членів сім’ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім’ї.

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Класні керівники

Постійно

5. При необхідності надавати постраждалим від насильства в сім’ї юридичні, психологічні, соціально-педагогічні, інформаційні послуги.

Директор школи

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Соціальний педагог

Постійно

6. Із метою привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем щодо подолання насильства в сім’ї, торгівлі людьми та будь-яких проявів тендерної дискримінації проводити культурно-мистецькі акції до Дня сім’ї, родинних свят, вшанування сімейних трудових династій.

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Педагог-організатор

Постійно

7. Розробляти та розповсюджувати інформаційні матеріали з питань рівних прав та можливостей чоловіків та жінок, попередження насильства в сім’ї та запобігання торгівлі людьми.

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Соціальний педагог

Постійно

8. Сприяти виконанню спільних проектів з Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда-Україна», який надає психологічні та юридичні консультації з питань запобігання насильства

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Соціальний педагог

Постійно 

9. Надавати практичну , допомогу у проведенні виховних годин, тренінгів в навчальному закладі міста з питань попередження домашнього насильства.

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Постійно

10. Проводити індивідуальну роботу в навчальних закладах міста з особами «групи ризику» з питань попередження насильства в сім’ї.

Соціальний педагог

Практичний психолог

Класні керівники

Постійно

11. Оформити інформаційні стенди для батьків «Протидія насильства у сім’ї». Провести розповсюдження буклетів про насильство в сім’ї.

Соціальний педагог

Практичний психолог

12. Організувати у навчальному закладі проведення конкурсу малюнків серед дітей різних вікових груп «Міцна сім’я – міцна держава»

Вчитель образот. мистецтва

13. Організувати систематичне висвітлення Всеукраїнської щорічної акції «16 днів проти насильства» на сайті закладу.

Заступник директора з

навчально-виховної роботи

Постійно

Завдання педагогічних працівників щодо виявлення ризиків для життя дитини

Вихователі, класні керівники, керівники гуртків мають звертати увагу на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров'я та розвитку дитини.

Такими ризиками є ситуації, коли батьки або особи, які їх замінюють:

- не цікавляться навчальною діяльністю дитини(не відвідують батьківських зборів, не контактують з педагогами закладу, не готують дитину до участі у позаурочних та позашкільних заходах);

- під час відвідування навчального закладу перебувають у стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних речовин. Наявні повідомлення дітей, осіб, знайомих із сім'єю, про факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;

- систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;

- ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;

- не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);

- мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;

- не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;

- жорстоко поводяться з членами сім'ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;

- допускають перебування в помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

- не забезпечують дитину кишеньковими коштами;

- перекладають відповідальність за догляд за молодшими дітьми на інших.

Діти мають:

- знижену здатність контролювати свою поведінку;

- демонстративну хоробрість;

- агресію стосовно інших дітей або дорослих;

- ознаки бродяжництва;

- бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп’ютерний клуб.

Педагоги, медичний персонал закладу при виявленні ознак чи факторів, що можуть вказувати на складні життєві обставини або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини, передають керівнику або визначеному в закладі координатору з протидії насильства над дітьми інформацію про дитину з метою планування подальших дій щодо її захисту. У навчальному закладі формується та поновлюється банк даних про дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Відповідальним за формування банку даних та передачу зазначеної інформації до районного, міського відділу, управління освіти є соціальний педагог.

Керівником навчального закладу із числа заступників директора призначається координатор з протидії насильства над дітьми, ( соціальний педагог, практичний психолог) який здійснює загальну координацію діяльності закладу щодо роботи з дитиною, яка має ознаки складних життєвих обставин або ризиків їх настання, а також координацію профілактичної роботи в закладі щодо запобігання насильства над дітьми. Координатор складає план роботи закладу щодо попередження насильства, захисту прав дітей.

У разі отримання інформації про дитину, яка має ознаки складних життєвих обставин, соціальний педагог, практичний психолог, здійснює такі заходи (залежно від ситуації):

- здійснюють приймання звернень та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини;

- терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи загрозу його вчинення;

- у межах компетенції вживають заходів щодо виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення в закладах освіти;

- організовують роботу психологічної служби системи освіти з дітьми, які постраждали від жорстокого поводження;

- проводять роз'яснювальну роботу з батьками та іншими учасниками навчально-виховного процесу із запобігання, протидії негативним наслідкам жорстокого поводження з дітьми.

У разі потрапляння дитини у складні життєві обставини чи при виявленні ознак, факторів, що можуть вказувати на ризики щодо їх виникнення, адміністрація закладу дотримується наступного алгоритму дій:

- вивчення ситуації стосовно дитини, яка потребує захисту, та проведення заходів з попередження, усунення загрози життю і здоров’ю дитини;

- за потреби – проведення медичного огляду дитини чи направлення її до закладу охорони здоров’я,

- направлення інформації до служб, які забезпечують соціально-правовий захист дітей, районного, міського відділу, управління освіти;

- формування з числа працівників закладу тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини (для роботи з окремим випадком), визначення повноважень членів команди та відповідальності за проведення діагностики ситуації, оцінки потреб дитини, яка потрапила в складні життєві обставини, забезпечення реалізації заходів індивідуального плану роботи з дитиною;

- розроблення індивідуального плану роботи з дитиною, яка має ознаки потрапляння у складні життєві обставини;

- максимальне залучення відповідних спеціалістів суміжних галузей місцевого, районного та обласного рівнів для реалізації індивідуального плану роботи з дитиною та її сім’єю;

- забезпечення ефективної взаємодії працівників закладу освіти, спрямованої на раннє виявлення кожної дитини, яка має ознаки перебування у складних життєвих обставинах, та надання їй необхідної допомоги відповідно до потреб;

- створення умов для реалізації заходів, визначених індивідуальним планом.

Крім того, керівник закладу освіти, у разі необхідності, бере участь у соціальному інспектуванні, яке здійснює центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спільно зі службою у справах дітей та з іншими суб’єктами соціальної роботи.

З метою забезпечення комплексної оцінки потреб дитини, прийняття рішення в її інтересах, здійснення соціально-педагогічного та психологічного супроводу у закладі освіти створюється тимчасова команда індивідуальної підтримки дитини (далі – тимчасова команда).

До складу тимчасової команди можуть входити координатор з питань протидії насильству над дітьми, представники адміністрації закладу, соціальний педагог, практичний психолог, класний керівник, вихователь, медичний працівник, інші фахівці. Діяльність команди завершується після прийняття рішення про недоцільність або неможливість її подальшої роботи з випадком у зв’язку з відсутністю ризиків для життя і здоров’я дитини, закінченням навчання дитини у закладі, переведенням її до іншого закладу тощо. У випадку переведення дитини до іншого закладу інформація стосовно дитини та її сім’ї має бути передана до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Робота тимчасової команди організовується з урахуванням інтересів та прав дитини, згоди членів сім'ї на здійснення індивідуального супроводу дитини (виключенням є випадки, коли родина є фактором ризику). Супровід дитини має бути комплексним, із залученням ресурсів сім’ї, закладу освіти та громади, базуватися на індивідуальному підході до розгляду випадку.

Індивідуальний план супроводу дитини, яка потрапила у складні життєві обставини, формується з урахуванням її проблем, потреб, переваг та обмежень. До індивідуального плану входять заходи, які базуються на результатах оцінювання, діагностики, спостереження за дитиною .

Соціальний педагог вивчає соціальний статус дитини, вплив соціуму на її поведінку, інтереси та здібності, надає інформаційні послуги про позашкільні освітні заклади та вживає невідкладних заходів щодо активного залучення дитини до гурткової роботи.

Практичний психолог проводить діагностику стану дитини, особливостей її особистісного розвитку, здійснює корекційно-відновлювальну та розвивальну роботу, бесіди, консультування дитини, батьків, осіб, які їх замінюють, інформує батьків щодо особливостей вікового розвитку та виховання дитини.

Класний керівник (вихователь, керівник гуртка) забезпечує дитині психологічну підтримку, створює сприятливі мікросередовище і соціально-психоло-гічний клімат у класі, групі. Сприяє розвитку навичок спілкування, допомагає дитині вирішувати проблеми, що виникають у спілкуванні з товаришами, педагогами, батьками. Надає допомогу у навчальній діяльності, з'ясовує причини низької успішності, забезпечує їх усунення. Підтримує постійний контакт з батьками дитини чи особами, які їх замінюють.

Медичний працівник закладу освіти вживає негайних дій для безпеки дитини, нормалізації її емоційного стану, створює умови для комфортного та конфіденційного спілкування з дитиною, визначає доцільність проведення додаткового медичного огляду, направлення дитини до закладу охорони здоров'я.

Уся робота з дитиною та сім’єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах, має проводитись з дотриманням принципу конфіденційності. У статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що «розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється». Недопустимими є розголошення відомостей про особисте життя членів сім'ї, яка опинилась у складних життєвих обставинах, та іншої інформації особистого характеру.

Заклад освіти є не лише місцем, де навчаються діти, у ньому вони проводять значну частину свого життя. Педагогічні працівники не тільки покликані надати учням необхідні у житті знання, розвинути вміння та навички, вони здатні зробити справжні відкриття – відкриття цікавої, яскравої, талановитої особистості, здійснювати виховання високоморальної людини, захищати гідність кожної дитини.

За дотримання законодавства щодо захисту прав дитини у закладі освіти відповідає адміністрація. Тому, у закладі має бути розроблено внутрішній механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу щодо попередження та виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми, ризиків виникнення складних життєвих обставин, план проведення профілактичних заходів.

У закладах освіти необхідно створити об'єднання батьків, педагогів, представників громадськості щодо забезпечення педагогічного впливу на дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та схильних до протиправних дій, залучати до цієї роботи соціальних працівників центрів соціальних служб.

Залучення спеціалістів до роботи з дитиною, які опинилися у складних життєвих обставинах.

До роботи з дитиною залучаються спеціалісти служб, установ та закладів, визначених Порядком міжвідомчої взаємодії щодо здійснення соціальної роботи та соціально-правого захисту дітей та сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, а саме:

- місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- органів внутрішніх справ;

- закладів та установ освіти і науки;

- органів праці та соціального захисту населення

- установ, закладів охорони здоров’я;

- підрозділів кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту з питань виконання покарань;

- служби у справах дітей;

- управлінь, відділів у справах сім'ї та молоді (молоді та спорту);

- центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Порадник для вчителя з підтримки дитини в класі після розкриття випадку насильства

Як учитель, ви можете спостерігати, що дитина починає виявляти агресивну або деструктивну поведінку в класі, їдальні або на шкільному подвір'ї, що може бути прямим результатом вчиненого над нею насильства.

У класі дитина може бути надмірно послужливою, не здатною зосередити увагу й зазнавати труднощів у спілкуванні з однолітками. Реакція деяких дітей може бути внутрішньою, вони переживають усе в собі, і їм може бути необхідна допомога, щоб вони змогли розповісти про свої почуття, довірити їх іншим. їх довіру підірвано, і їм необхідно заново вчитися довіряти людям.

На додачу до моделювання ненасильницької поведінки й створення середовища, безпечного й дружнього для дітей, педагог відіграє подвійну роль у забезпеченні безперервності реакції на розкриття випадків сексуального насильства над дитиною, будучи зобов'язаною особою, що повідомляє про насильство, а також педагогом, що сприяє профілактиці.

Однак роль педагога не закінчується після розкриття випадку насильства. Педагог може і повинен відігравати істотну роль як учасник команди реагування (поліція - організація з захисту дітей (ОЗД) - батьки - соціальні працівники - органи охорони здоров'я - шкільна адміністрація), що допомагає дітям відновлюватися після сексуального насильства. Те, що відбувається у класі, може мати дуже велике значення для тих учнів, які зазнали сексуального насильства.

Важливо пам'ятати, що діти можуть відновитися й відновлюються після сексуального насильства і що педагоги можуть, і навіть зобов'язані чітко переконати дитину, що «життя триває», звертаючись до наступних проблем:

• захист від повторного насильства;
• захист від ганьби;
• нормалізація середовища.

Надаючи підтримку дитині, що стала жертвою сексуального насильства, ви можете уявити собі інші ситуації, з якими ви добре впоралися (наприклад, смерть у родині, важка хвороба дитини, сепарація або розлучення батьків дитини), і перенесіть у цю ситуацію необхідні навички та мову.

Наприклад, якщо у дитини вкрали велосипед, їй допомагають зрозуміти, що у неї щось відібрали. Аналогічно, якщо дитина стала жертвою сексуального насильства, це значить, що її позбавили можливості самій відчути свою власну сексуальність. Таких дітей треба заспокоїти та виявити до них розуміння. Ви не будете уникати розмови про вкрадений велосипед, якщо дитина хоче про це поговорити, те ж саме ви повинні зробити й у ситуаціях, що стосуються сексуального насильства.

Ви можете допомогти дитині, забезпечуючи наступне:

• Нормальність: підтримуйте нормальний статус дитини в класі.
• Інтимність: виражайте у доречний спосіб. Не вирішуйте за дитину, що вона хоче і чого не хоче. Запитуйте! Це допоможе вам виявляти тепле ставлення на рівні, комфортному для дитини.
• Тепле ставлення: використовуйте нормальні вияви теплого ставлення; нехай у вашому голосі відчувається тепло.
• Схвалення: кивніть, підморгніть дитині, поставте якусь позначку на її роботі, — що завгодно, аби підкреслити значущість дитини, почуття її цінності, прийняття.
• Сталість і передбачуваність: життя дитини поза класом може стати хаотичним. Клас може бути єдиним місцем, де дитина буде почувати себе нормально. Чітко визначайте ваші вимоги та очікування.
• Почуття приналежності та включеності: демонструйте роботу дитини, втягуйте дитину в дискусію тощо.
• Структура: спочатку дитина може хотіти, щоб їй говорили, що вона повинна робити і як реагувати, поки вона не зможе мобілізувати власні ресурси. Структура стане її безпекою.
• Безпека й конфіденційність: підтримуйте звичний спосіб життя. Не обговорюйте деталі того, що трапилося з дитиною, будь з ким. Шукайте надійну підтримку для себе. Переживання дитини не призначені для персоналу.
• Поведінкові обмеження: деструктивна й антисоціальна поведінка повинна твердо й постійно засуджувати.
• Заохочення і стимуляція: доступність корисного матеріалу для читан­ня і художня творчість (наприклад, малювання) - це можливості для дитини висловити свої почуття.

Що ви можете сказати:

Діти, які стали жертвами насильства, можуть «відреагувати» свої почуття під час кризи (або під час кризи фази розкриття насильства, або з наближенням суду). Наступні твердження можуть допомогти їм краще зрозуміти свою поведінку:

• «Деякі діти так поводяться (назвіть характер поведінки), коли вони почувають себе... (назвіть, як дитина може почувати себе, наприклад, сумно, самотньо)».
• «Діти, які стикаються з такою проблемою, іноді... (назвіть поведінку)».
• «Коли це (назвіть поведінку) відбувається, у дітей звичайно буває дуже багато турбот».
• «Ти не будеш так себе почувати завжди. Але тобі може знадобитися допомога, підтримка, щоб подолати це сьогодні».

Ці зауваження можуть допомогти зменшити ізоляцію дитини:

Показово, що травмовані діти часто негативно реагують на традиційні методи модифікації поведінки. Якщо дитина у вашому класі має труднощі з поведінкою, варто зібрати конференцію (педраду).

Якщо у вашій школі є консультанти або соціальні працівники, нехай вони попрацюють з дитиною. Це може допомогти знизити потребу дитини розповісти іншим дітям («Зі мною все в порядку?», «Я усе ще подобаюся людям?»), а отже, і стати жертвою пліток, глузувань тощо.

Дайте дитині знати, до яких дій ви готові (наприклад, що ви завжди готові з нею поговорити). Помилково переконувати дитину не думати про те, що трапилося, або забути про це. Про це треба говорити відверто. Діти будуть інтерпретувати мовчання як замовчування і, крім того, вирішать, що вони «погані».

Запитайте дитину, з ким ще вона може поговорити про свої почуття. «Я помітив, що останнім часом ти виглядаєш не дуже щасливою. Я за тебе турбуюся. Чи можу я що-небудь зробити, щоб тобі допомогти? Може, ти хочеш ще з кимось поговорити?»

Поясніть дитині вашу роль і роль представників органів, що надають їй підтримку (працівник організації захисту дітей, соціальний працівник, консультант та інші). Діти потребують багатьох безпечних можливостей розрядки своєї тривоги.

Скажіть дитині, яка стала жертвою насильства:

Я тобі вірю.

Мені шкода, що це з тобою трапилося.

Це не твоя провина.

Добре, що ти мені про це сказала.

Я постараюся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека.

Якщо реакція дитини виражається сексуально недоречним способом або дитина здійснює насильство над іншими дітьми, не зволікаючи, проконсультуйтеся з фахівцями у галузі захисту дітей. Шукайте підтримки для себе, якщо необхідно, з боку однолітків, адміністрації, соціальних служб та ін.

Як поводитися у випадку розкриття насильства:

Роль учителя в класі у тих випадках, коли дитина стала жертвою насильства, може бути як дуже необхідною, так і негативною. Усі члени колективу повинні розуміти, який вплив справить на всіх розповідь дитини. У той же час вони повинні усвідомлювати, що дитині в цій ситуації необхідно надати підтримку. Крім того, усі зобов'язані дотримуватися закону та повідомляти про випадки насильства у відповідні органи.

Щоб правильно реагувати на розкриття випадків насильства над дитиною та забезпечити дитині необхідну підтримку, вчитель повинен бути впевненим у правильності своїх вчинків. Тривога з приводу почуттів, реакція на те, що сталося, і почуття відповідальності перед школою і громадськістю - усі ці почуття звичайні. Кожен учитель має досить великий досвід і навички у створенні та підтриманні хвилюючої, стимулюючої, творчої, теплої атмосфери, що характеризується також відчуттям передбачуваності та надійності, у якій діти можуть учитися й розвиватися.

Якщо дитина словами або поведінкою поінформувала свого вчителя про насильство - це значить, що вчитель досягнув успіху в забезпеченні необхідного для дітей середовища. Розмірковувати про це, про ваші власні почуття й про те можливе почуття дискомфорту, що вони у вас викликають, - це краща підготовка до того, щоб упоратися з такою ситуацією. Учителеві може бути нелегко натренувати або підготувати свою реакцію на розповідь дитини, але все-таки йому варто з'ясувати для себе, якими є його власні цінності і страхи перед реакцією на дитину, що стала жертвою сексуального насильства. Краще розуміння наших власних реакцій на цю проблему допоможе нам більш ефективно впоратися із ситуацією.

ПОРАДИ ДІТЯМ

• Довіряйте своїм батькам — вони найближчі до вас і можуть допомогти, порадити.

• Розповідайте їм про свої проблеми.

• Діліться своїми радощами.

• Піклуйтеся про батьків.

• Прагніть їх зрозуміти, допомагайте їм.

• Не засмучуйте і не ображайтеся на них даремно.

• Знайомте їх зі своїми друзями, розповідайте про них.

• Розпитуйте своїх батьків про їх дитинство, про друзів дитинства.

• Демонструйте батькам достоїнства своїх друзів, а не недоліки.

• Радійте разом із батьками успіхам своїх друзів. Підготовка ситуацій; оформлення зали; написання твору.

Шановні мами і тата!

Уважно прочитайте цю пам'ятку і замисліться про те, наскільки правильно ви чините, виховуючи свою дитину, визначаючи заохочення і покарання дітей у сім'ї.

 Ваша дитина повинна відчувати вашу послідовність і відповідальність, об'єктивність і розсудливість в оцінці її вчинків, поведінки.

 Ніколи не карайте свою дитину, не розібравшись у ситуації, з чужих слів.

 Не приймайте формальне рішення про покарання своєї дитини.

 Поважайте у своїй дитині людину, не ображайте і не принижуйте її.

 Не бійтеся розповідати своїй дитині про свою провину в її віці, адже це тільки допоможе дитині зрозуміти вас і себе.

 Вимагайте від дитини говорити тільки правду, якою б вона для вас не була.

 Захищайте свою дитину, якщо ви впевнені в тому, що вона не скоювала поганого вчинку.

 Карайте дитину, не принижуючи її людську гідність.

 Караючи дитину, дотримуйтеся єдиної лінії покарання, не приховуйте від одного з батьків провину дитини, адже це може призвести до втрати вашого авторитету.

 Будьте терплячими в покаранні, будь-який промах дитини не залишайте поза увагою.

 У промахах і провині своєї дитини не намагайтеся звинувачувати інших людей.

 «Хто старе споминає, той щастя не має». Згадуйте це прислів'я тоді, коли маєте намір докорити дитину поганим вчинком, який вона колись скоїла.

 Спілкуйтеся зі своєю дитиною — іноді вона здійснює проступок, щоб звернути на себе увагу.

 Пам'ятайте! Хвала повинна бути об'єктивною!

 Любіть свою дитину, незважаючи ні на що!

НАСИЛЬСТВО У СІМ'Ї

Сім’я - це простір без насильства!

          Насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. (Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”, розділ І, ст.1).                                                                                           

Домашнє насильство – це не окремий випадок,

 а система поведінки. 

Прикро, що від цього потерпають  діти!

Щоб дитина стала людиною, батьки повинні стати опорою  та гарантом її гармонійного особистісного становлення. Перед батьками постають питання: “як виховувати?”, “як привчити дитину до дисциплінованості?”, “чи треба карати за провину?”. На жаль, іноді  батьки забувають, або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься “домашнім насильством ”.

         Отже, перш ніж карати дитину “за  щось ”, “для чогось ”, зрозумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, поваги до себе як Людини. Насилля породжує насилля. Покарання призводить до покарання. Це прояви жорстокого ставлення до дитини.

Насильство в сім’ї: цифри та факти

• 35-50% всіх жінок України, які перебували в лікарнях із тілесними ушкодженнями, були жертвами домашнього насильства. 
• Протягом одного року побутове насильство в Україні стає причиною      100 000 днів госпіталізації, 30 000 звернень у відділення травматології та                           40000 викликів лікаря. 
• 30-40% від усієї кількості дзвінків, які надходять до відділень міліції, пов’язані з домашнім насильством, включаючи фізичне насильство. 
• Кількість людей, які звертаються з заявами щодо тривалого насильства в сім’ї, постійно зростає.

Яким буває насильство?

Фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі й гідності;

Сексуальне насильство в сім'ї –протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву  недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;

      Психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

Економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.
 

Де можна отримати допомогу?

Національна «гаряча лінія» з попередження

домашнього насильства та захисту прав дитини працює:

з понеділка до суботи

з 9.00 до 20.00, тел. 0 800 500 335

Україна. Конституція України: із змінами і допов., внесеними Законами України від   8 груд. 2004 р. № 2222-IV,   від 1 лют. 2011 р.  № 2952-VI. – К.: ЮІ. – 2010. – 40 с.

Україна. Закони. Про попередження насильства в сім’ї [ Електронний ресурс]  : чинне законодавство від 15 листоп. 2001р. №2789 із змінами, внесеними відповідно  до Законів   N  609-V  (  609-16 ) від 07.02.2007 р.,   N  599-VI     (  599-17 ) від 25.09.2008 р.,   N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 р. N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 р. //  http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/2789-14.

Україна. Закони. Про охорону дитинства: чинне законодавство із змінами і допов. станом  на 10 лип. 2011 р.: (відповідає офіц. текстові). – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. 

Україна. Закони.  Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю: чинне законодавство від 21 черв. 2001 р. № 2558 із змінами і допов. станом на 31 січ. 2009 року: (відповідає офіц. текстові) – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. 

Україна. Закони. Про психіатричну допомогу : чинне законодавство від              22 лют. 2000 р. № 1489 із змінами і допов. станом на 19 червня 2007 р.:  (відповідає офіц. текстові). – К.: Алерта; ЦУЛ, 2008. 

Україна. Закони. Сімейний кодекс України: чинне законодавство із змінами та  допов. станом на  16 лип. 2012 р.: (відповідає офіц. текстові). – К.: Центр учбової л -ри, 2012. –  65 с.

●●●

Україна.  Верховна Рада.  Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок: постанова від 05. 03. 1999 р.             № 475-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 17. –  ст. 129.

Україна.  Верховна Рада. Про Рекомендації  парламентських слухань  «Становище жінок в Україні: реалії та перспективи: постанова від 29.06.2004 р. № 1904-IV // Відом. Верхов. Ради України. –  2004. – № 50. –   ст. 542.

 Україна. Верховна Рада. Про Рекомендації  парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання у сфері  попередження гендерного насильства: постанова від 22.03.2007 р. № 817-V // Відом. Верхов. Ради України. –   2007. –  № 18 – 19. – ст. 273.

Життя таке коротке! Тому - любіть!

І шкода кожної секунди, яка не наповнена любов'ю.