"Колись настане день - закінчиться війна...", хто ж знав, що рядки цієї пісні стануть настільки актуальними і рідними кожному українцеві.
"Колись настане день - закінчиться війна...", хто ж знав, що рядки цієї пісні стануть настільки актуальними і рідними кожному українцеві.
Що життя вміє ділити на "до" та "після". Нам важко повірити, що ще минулого року у кожного українського вчителя було веселе професійне свято: сміх, жарти, вірші і пісні, велике бажання вчити та вчитися.
Ще минулого року ми були переконані, що медична маска і карантинні обмеження - це один із найскладніших періодів нашого професійного шляху. Та ми помилялися.
А сьогодні, ми маємо бажання звернутися до своїх колег, які опинилися у складних умовах праці - окупації чи розкидані по світу чи інших містах України , та попри все працюють. Ми з Вами! А Україна обов'язково переможе та повернеться на наші території і поверне Вас у рідні школи.
День учителя - це свято і вчителів, і дітей. Адже, ми б ніколи не стали вчителями, якби не діти.
Дякуємо вам, наші хороші учні, привітання у п'ятницю. Було зворушливо чути вас, коли ви бігли під час повітряної тривоги у сховище і дорогою вітали нас, вчителів, з наступаючим професійним святом. Ви нас помічали в момент, коли було таке напруження. Це незабутньо і цінно.
Віримо у силу наших ЗСУ. Ви, як ніхто зараз точно і професійно вражаєте не лише ворога, а й всю світову спільноту своїм професіоналізмом. Саме завдяки Вам , ми маємо змогу навчати та навчатися.
Наші вчителі теж є у рядах ЗСУ. Віталію Миколайовичу та Іване Васильовичу, ми дякуємо Вам і вітаємо з професійним святом!
Чекаємо на Вас та вболіваємо.
Тож зі святом, шановні колеги! Де б ви зараз не були. Віримо, мріємо, що настане час, коли ми всі проведемо єдиний урок "Перемога", так, як ще у лютому відзначали "День єднання".
Дякуємо 11-м класам, Геннадію Борисовичу та Катерині Тимофіївні, за солодощі та привітальні листівки, у п'ятницю. Ользі Петрівні, з учнями 9-Б класу, за квіти у коридорі. Вихованцям драматичного гуртка та Інні Степанівні за вірші.
